Фізика допомагає розвитку гуманітарного знання й духовності - 7 Лютого 2013 - Блог - МО вчителів фізики
Субота, 03.12.2016, 16:41Вітаю Вас Гість | RSS
МО вчителів фізики
Меню сайту
Калькулятор
Форма входу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 48
Статистика
Новини ЧОІППО

Блог


Головна » 2013 » Лютий » 7 » Фізика допомагає розвитку гуманітарного знання й духовності
16:15
Фізика допомагає розвитку гуманітарного знання й духовності

Саме шкільне навчання фізиці покликане забезпечити значну долю тих практичних умінь та навичок, які учні винесуть із школи, засвоять заради використання у своїй майбутній спеціальності і, принаймні, у побуті. Попутньо, від такого навчання ми очікуємо також, що осиливши його, по його завершенню, випускник буде володіти широким кругозором, достатньо потужними засобами самостійного пошуку та використання інформації, знання з різних джерел.

    Але все це можливо лише за наявності енергійної мотивації для самоосвіти. Відродити таку мотивацію у випускника має нагоду й учитель фізики. Адже сама фізика породжує безліч таких приводів і поштовхів, аби розвивалися і кругозір дитини, і її пізнавальний інтерес, а тим паче, її інтелектуальні здібності.

Та не тільки в цьому цінність шкільного курсу фізики. Тепер стає наявним, що фізика може сприяти і духовному розвитку учня.

Маючи на увазі бажану ідеальну модель випускника школи, хотілось би, щоби молода людина, ще школяр, вже досить активно проявлялась у суспільстві, діяла, орієнтуючись на науковий світогляд, на сучасну фізичну картину Світу . При цьому, школяру треба усвідомити, що сьогодні, через техногенне перевантаження довкілля, поведінка людини повинна бути не тільки гуманною у вузькому сенсі цього слова. Діяльність людства, як ніколи, має стати екологічно безпечною, збалансованою. Нашому життю потрібно гармонійно вписуватись у грандіозний геобіоценоз, у ноосферу, а врешті - у Всесвіт. У всякому разі, учню важливо сприймати, розуміти природу як найвищу загальнолюдську цінність.

Історія фізики та її сьогодення можуть гарно прислужитись як зародженню екологічної культури учнів, так і формуванню їхньої моралі, системи їх етичних цінностей. Згадаймо, хоча би повчальні драми й трагедії, які розгортались у душах тих фізиків, біофізиків та біохіміків, котрі відкривали й вивільнювали титанічні енергії атома, потенції генної інженерії, електрохімії мозку… Перед багатьма з них повставало питання «Чи не передчасно буде сповістити своїх колег, людство, про щойно зроблене відкриття? Чи вдасться його втілити тільки на благо людей?».

Широко знайомий нині такий факт. Де-хто з нинішніх нафто-газових королів і з тих магнатів, які, за своєю інерцією, живляться через продаж традиційних енергоресурсів, ці багатії, а разом із ними транснаціональні корпорації, ТНК, усі вони по всьому світі скуповують патенти конкурентних для них винаходів. Винаходів - на використання щодо саме нетрадиційних, чи альтернативних джерел енергії. І тим самим - не дають ці винаходи впроваджувати. Аналогічно, тими же силами, стримуються й дослідження, котрі, згодом, породили би технології, конкурентні для традиційних. Це, взагалі, подекуди, стає схожим на принцип «після нас – хоч потоп!».

Вочевидь, відкриття чи винаходи вдається не втратити для практики лише тоді, коли суспільство морально, духовно дозріває до їх широкої підтримки.

    Більше того, тепер стають зрозумілішими стародавні вчення, у яких наголошувалося, що коли людство духовно дозріє, то лише тоді йому стануть доступнними більш глибоке знання й пізнання (вважай, що – й більш могутня наука)…

Уроки фізики здатні закладати у систему цінностей учня розумну і, навіть, морально-етичну мотивацію його поведінки у природному довкіллі. Але, справа не обмежується наукознавчим аспектом фізики.

Фізика весь час наштовхує дослідників, які займаються фундаментальними питаннями фізики, не тільки на філософські, а й на морально-етичні проблеми, вона сприяє росту духовності вченого. А тут якраз слід згадати: в кожному учні криється потенційний дослідник фундаментальних питань Світобудівлі. Тож і його душу фізика також здатна підживити.

Від викладання фізики держава очікує не вузько прагматичної (і тим більше, не технократичної) світопоглядної налаштованості. Образно кажучи, настали такі часи, коли суспільство заохочує вчителів бачити світ фізичних явищ скоріше "очима серця” чи навіть "духовним зором”. Адже матерія, яку вивчає фізика, кінець-кінцем, поєднується з духом у цілісну систему. Налаштованість учня як системовизначальний чинник при вивченні фізичних явищ може визначати і його загальний погляд на життя, а не тільки впливати на інтелект. Бажано, щоби це були налаштованість натхнення, чи настрій натхнення, бо тоді вони приведуть молоду людину до осмислення вищих можливостей; вони примусять її відноситись до життя, як до чогось святого, дивитись на світ крізь призму довершеності і невичерпних можливостей (і своїх, і людства).

Сучасна суспільна думка наполягає на тому, щоби будь-які теми з фізики, хоча б опосередковано, пов'язувалися вчителем із динамікою природного середовища, із життям у довкіллі, з наукою про організми навколо нас, із відомостями про природні ресурси, про екосистеми, екобіонти. Але, насамперед – із знанням про людину.

Духовно-натхненна налаштованість вчителя фізики дозволяє нагадувати школярам про той взаємозв'язок, який існує за межами грубо-фізичного плану, зв'язок людини і всього іншого. Цей настрій, переданий учням, допомагає також і самим учням бачити ситуацію у більшому масштабі, розглядати далекосяжні можливі наслідки, він сприятиме випускникові досліджувати надані можливості, а потім підсобить їх реалізувати.

У наш час ми покладаємо надію, що фізика забезпечить нам екологічні знання, дасть нам, нашій цивілізації, потужні методи і засоби захисту природи, знаряддя для збереження та відновлення екологічного середовища. Адже, згідно з теоретико-системними закономірностями, те середовище, на яке  економіка тисне, те природне середовище, котре єкономіка деформує, слід відновлювати і розвивати такими ж темпами, якими розвивається сама економіка. Інакше, деградуючи, довкілля призвело би до деградації і самого виробництва.

В цьому плані, фізика не тільки збагачує наше знання про зв'язки  так званих «живої» і «неживої природи». Фізика дає й знаряддя використати такі зв'язки, задіяти їх для збагачення й розквіту нашого життєвого простору.

Тим часом, незважаючи на актуальність фізичного знання, як свідчить недавній наставничий лист міністерства освіти та науки перед останнім навчальним роком, рейтинг фізики серед абітурієнтів поки що падає…

Ясно, це явище тимчасове. Уже накопичилось багато свідчень того, що скоро фізику чекає бурхливий розвиток: активізуються так звані точки росту науки на стиках фізики та інших дисциплін. Найскорше, як очікують наукознавці, зростання станеться на межі фізики і біології, фізики й генетики. Також точки росту наукового знання розташовані і на перетині фізики та хімії, знаходимо їх і на межі фізики та психології, на кордонах між фізикою і соціальними науками.

Але найбільше вражають своєю евристичністю зони дотику фізики і позанаукового знання. Останній вид знання часто інакше називають паранауковим, чи квазінауковим знанням. Кризові явища навколо точок росту якраз свідчать про скорий розквіт фізики, і саме у згаданих областях. Наприклад, - на зв'язках фізики й теорії біополя, а також на зв'язках фізики й теорії соціального поля, чи соціополя. Ці дисципліни ще тільки формуються як виключно наукові або просто як наукові [7; 11 - 16]. До того ж, ми бачимо, що критерії того, чи є знання науковим, із плином часу, послабились, стали не такими жорсткими, як раніше. Приміром, оскільки існують унікальні системи, - як, скажімо, сам експериментатор, - то вимога повторюваності явищ, які він реєструє прибором, чи вимога відтворювання подій безвідносно до спостерігача, зараз значно пом'якшуються. Ці вимоги, із розвитком науки, все менше обмежують наукове моделювання дійсності, вони припускають все більше варіацій дійсності порівняно з ортодоксальними доктринами.

Особливо, - якщо явища чи події сталися на кордоні сфер знання. Так розгортається значно ширше поле можливостей для дослідження, для наукових відкрить.

Установлення зв'язків фізики і паранауки, як відомо, з евристики, дуже стимулює творчість вченого, його науковий пошук. Те саме стосується й учнів школи, їх інтересу до отримання нового знання. Подібні зв'язки перед школярами потрібно часто ілюструвати. Бажано, зокрема, проводити паралелі між термінами з фізики й поняттями із соціальних наук. І, зрозуміло, - із загальнонаукових дисциплін, із філософських наук. Відкриття внутрішньої спорідненості знань, зовні ніби віддалених, сильно збуджують фантазію дітей. Життя для них раптом висвітлюється під дуже незвичним ракурсом, сухі формули починають вигравати райдугою живих барв. Особливо евристичними є аналогії. Дуже стимулюють творчість і відкриття, аналогії між фізикою і позанауковим знанням про людину, суспільство, цивілізацію й Всесвіт. Паралелі - між фізикою й знанням про те, що не відображається органами відчуття, між фізикою й метафізикою, в її аристотелівському розумінні.

Із другого боку, критерії науковості знання, взяті у системі, збагачуються, в певному плані ускладнюються, розвиваються.

На історичних прикладах, іздавна, ще з часів Аристотеля, ми бачимо, як фізичне знання, у поєднанні з такою квазінаукою, як філософія1), у синтезі з елементами, взятими з інших квазінаук чи паранаук (починаючи, скажімо, з аристотелевської метафізики, з алхімії, астрології, кінезіології), як це знання стає більш цілісним, більш органічним, більш адекватним дійсності, емпіричному базису фізики2).

Напевно, подібно до того, як збалансовано функціонують обидві півкулі нашого мозку, права й ліва, фізика, у синтезі з духовністю суспільства мають утворити біль цілісну, більш органічну систему. І, ясно, - систему більш істинну й практтично ефективну, корисну.

Зону знань поза наукою, немов би «нічийну землю» (наприклад - уфологію), намагається обживати, освоювати і релігія. На основі релігії часто критикують ті позанаукові знання, їх емпіричний базис, котрі сама релігійна доктрина не може задовільно пояснити. Такі позанаукові концепції тоді оцінюються як домисли, міфи, забобони, марновірство, чи суєвір'я тощо. А іноді – як бісівство (як це траплялося з уфологією).

Тим не менше, від віри в Бога нині ми очікуємо дуже багато3). Спеціалісти кажуть, що 85 відсотків людей на цій планеті дотримуються тої чи іншої системи вірувань, котра займається пошуками Бога. Майже всі дюди на Землі займаються пошуками Бога, кожний по-своєму! Навіть, - частіше визнаючи, що у Бога немає певних фізичних властивостей.

В Україні, в школі поступово вводяться не просто етика й релігієзнавство, а основи релігійної етики. Але ж де взяти методику того, як синтезувати релігію і шкільний курс наукових дисциплін? Це дуже потрібно, аби, незважаючи на погану стиковку нинішньої науки та релігії, світопогляд випускника був цілісним.

Про потребу в такій методиці, разом із проханням до Міністерства освіти і науки України напрацювати її, опублікував, у своїх підсумках, Х-й Міжнародний фестиваль «Педагогіка ХХ1 століття» в Одесі у 2006 році. Поволі зачатки такої методики доводиться виробляти й самим учителям. І далеко не завжди вони можуть обмежитись просто маніфестацією двох точок зору—науки, з одного боку, і релігії, з іншого…

Наприклад, для того, щоби різко загострити інтерес учнів до пізнання, з евристичних міркувань, вчитель може сказати: «Діти, погляньте, адже навколо нас усе живе! Не тільки трава, а навіть – каміння!»… Ясно, це твердження поки що не можна вважати науково доведеним чи науково обґрунтованим. Скоріше,

______

1) Тут філософію визначено як систему передумов, що стосуються кожної області знань.

2) Короткий опис однієї з сучасних систем метафізичних вірувань, близьких до всесвітнього філософського руху Нью-Ейдж, дано в [19, с. 132 – 154; 20].

3) До речі, існують серйозні статистичні аргументи на користь того, що релігійність видовжує життя.

у воді, повітрі та й у гірських породах дійсно існує життя. Напевно!.. Але й тепер уже ми маємо свідоцтва того, що кристали поводять себе так, ніби вони живі.

Проте, знання того, що все є просякнуте духом, що у всьому розлиті, - принаймні, якщо не свідомість, то Божий Дух, чи Божа любов, - це знання, ці відомості, свято зберігає релігія. Про це свідчить, либонь, кожна віра.

Але тут, за допомогою віри в Духа, вчитель може підштовхнути учнів і до наукового пізнання. Звісно, категорія «Бог» до фізики не входить, але на стиках фізики й релігії, віри в Бога, тобто на відношеннях між фізикою й релігією маємо багато точок росту фізики й, взагалі, науки. Хоча декотрих мислителів, учених (особливо, філософів) віра в Бога може сковувати, сильно обмежувати їх вільне пізнання, але, як широко відомо, така віра і допомагала багатьом видатним ученим. Вона сприяла їм також у вирішенні фундаментальних проблем фізики і може ефективно використовуватись у вихованні4).

Філософське й емоційне підґрунтя духовно-піднесеної налаштованості вчителя фізики сприятиме й науковому розумінню учнями духовної природи людини також. Крім того, таке бачення фізичних законів додасть учню почуття особистої єдності з вищими планами існування, підсилить його прагнення до наукової довершеності у своєму світопогляді.

Для пізнання живих істот, багатства живого, фізика може запропонувати свої моделі, іноді достатньо влучні, ефективні. Здавна моделі, що успішно спрацювали у фізиці, вчені намагались застосувати й в інших сферах знань. Особливо - у тих, які щойно формуються, і, де зручних моделей дуже бракує. Дослідник використовував аналогію між моделлю й прототипом. Такий фізикалізм, на перших етапах розвитку новостворюваних теорій, зрештою, є виправданим. Згодом фізичні моделі ставали більше довершеними, переходили у більш загальні, абстрактні. Часто - у нефізичні, бувало й у загальнонаукові.

Надалі, звісно, переносячи знання про ту систему, яка є моделлю об'єкта, на цей об'єкт як її прототип, треба прагнути якомога більш достовірних висновків, висновків за аналогією. Слід підвищувати їх достовірність.

З цього приводу, вивчення фізики дуже освіжали би відомі ілюстрації з

біоніки, із теорії винахідництва й раціоналізаторства. Ті, - де ,копіюючи поведінку чи елементи будови тварин, інженери розробляли машини й механізми, подібні у чомусь до живих систем.

Надзвичайно вражають уяву аналогії між фізичними законами як відношеннями «грубої матерії» і відношеннями чи відносинами живих істот.

Що тут мається на увазі? Наприклад, хоча би на науково-популярному

_________

4) Хоча існування Бога науці, напевно, ніколи не довести, суворо не довести. «…У всякому разі, – можливо, станеться довести не більше, ніж існування любові. Але досить і того, що людина зможе лише відчувати Його і переживати на більш високому рівні. Навіть, коли Людина кінець–кінцем усвідомить, що, можливо, вона знайшла Бога, у неї, все одно, не буде доказів. Але, зате в неї буде рішення» [17, с. 83].

рівні, доречним буде встановлювати паралелі між поняттями й закономірностями, взятими з таких областей: теорія електромагнітного поля, теорія гравітаційного поля, теорія семантичного поля, теорія соціального поля, теорія біополя, тощо.

У закономірностях взаємодій між електричними зарядами або - між їх аналогами для магнітного поля, у законах гравітаційної взаємодії мас, можна знайти немало схожого із закономірностями взаємодії живих об'єктів, соціумів. Наприклад, соціально-культурних цінностей, живих організмів в екосистемі (екобіонтів) і т. д. Такі аналогії сильно інтригують.

Багато зі слушних аналогій вже широко відомо. Птахи й китоподібні при свох міграціях поводяться, в магнітному полі Землі як маленькі магніти. Дуже малі дози ліків при гомеопатичному лікуванні, несуть організму значну інформацію, подібну до негентропії, тобто знімають ентропію, подібну до термодінамічної ентропії. Сонячний вітер також несе інформацію для Землі тощо.

Дуже оживляють викладання фізики, а головне, і зацікавлюють у ній ті заходи, коли вчитель пояснює учням, які він бачить способи використання фундаментального знання в прикладних цілях, і саме в гуманітарній сфері. Узагалі, тут ми поступово стаємо свідками того, що роль фізики як рушійної сили у розвитку суспільства підсилюється.

Колись фізика допоможе пояснити й досі незрозумілі так звані «лемурійські технології». Зокрема наприклад, - лозоходство, використання рамок та маятників при біолокації, кінезіологію (при віднайденні підземних водотоків, родовищ корисних копалин, нафти і т. д.[19; 20, с. 71 - 74]), та хоча би й ту ж саму гомеопатію а також іридодіагностику.


Переглядів: 368 | Додав: rmof | Теги: фізика і духовність | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Наш час
Календар
«  Лютий 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
Сьогодні:
Новини науки
Архів записів
Друзі сайту